АНЕКДОТ

Зустріч випускників років через 30. У клас під руки практично вносять посивілу Марію Іванівну, вона дивиться на всіх, і крізь сльози радіє:
- Рідні ви мої, ви мій найулюбленіший клас за всі роки, ой, подивіться, хто ким зараз став, ось Машенька Іванова - світило медицини, Вітя Петров - дипломат, Сеня Шлемензон - доктор наук, і навіть Вовочка, наш Вовочка, який всю школу просидів за задньою партою і якому нафіг нічого не треба було - і той став генералом!
Тут з останньої парти піднімається розкабанілий Вовочка в генеральському мундирі і оглядаючи всіх захмілілим поглядом: "А МЕНІ І ЗАРАЗ НІ ... НЕ ТРЕБА, АЛЕ ЩОБ ДО РАНКУ ВСЕ БУЛО ЗРОБЛЕНО!"

Відчуваєш, що постарів, коли на зустрічі випускників починають хвалитися не своїми досягненнями, а успіхами своїх дітей.